* * *
Если Господь с тобою
Уже ничто не страшит, —
Ограждены судьбою
Струны твоей души.
И не вонзятся стрелы —
Твои сократить часы,
И не коснется тела
Страшной болезни сыпь.
И на тебя не рухнет
Грязных наветов прибой;
Козни любые — рухлядь:
Если Господь с тобой.
Повадки у лжи — лисьи,
У алчности — волчья прыть.
Лишь к одному стремись ты:
С Господом вечно быть.
* * *
Рубин зари в оправе синей,
Пруда уснувшего агат...
И вольные ручьи в логах,
И утром серебристый иней,
И пение птиц? А блёсткая роса,
И неба голубые дали,
Их из корысти разве дали?
И золото листвы в лесах?
Твердишь ты:
«Все на свете продается.
Мерило — деньги,
Всё подвластно им.
На этом и стояли, и стоим…»
Нет, много что и вне продажи
Остается.
* * *
Какое огромное солнце!
Пронзительно-яркий закат!..
Гляжу я – в прижизненном сонме
Ужасные страсти кипят.
Зачем ты ликуешь, природа?
Зачем тебе столько огня?
Плывет несуразный мой плотик
И нету шеста у меня.
День вспышкой такой окончен.
Вопросом себя не морочь.
Такое нужно, видно, солнце.
Такая нужна, видно, ночь.
* * *
Проходит гнев бесследно –
Кричи «УРА» победно.
* * *
В долг залезть – что в мышеловку,
Разве это за обновку.
Надо пересилить, зять,
Чтобы в долг не залезать.
ПРОШЛА
Промчался дождь. Кругом вода.
И ветра нет разгула.
Вот мимо женщина прошла,
Прошла и не взглянула.
Автобус лужи гладь разбил,
Проплыл — большой, заметный.
Я эту женщину любил
Когда-то безответно.
Теперь того, что было, нет.
Зачем я оглянулся?
Зачем я посмотрел ей вслед?
Зачем я улыбнулся?
НЕ ВЫШЛА
«ЗИЛ» прошел. Пылит дорога.
Утки плавают в пруду.
Постою еще немного
И тогда домой пойду.
Этот дом ее. Ступеньки.
Только нет ее самой.
Постою еще маленько
И тогда пойду домой.
Тополь пышно зеленеет.
Провисают провода.
Подожду когда стемнеет
И домой пойду тогда.
Ночь подкралась тиши мыши.
Зябко. Сумрак влажен, вял.
А она так и не вышла.
До рассвета простоял.
* * *
Детки – не конфетки, -
Пальца два в розетке.
* * *
Денег нет – не сказывай,
Проще гроб заказывай.
И запомни, как скрип двери,
Что «Москва слезам не верит».
* * *
Когда швыряешься деньгами,
Как сытый дурень пирогами.
Потом без них намучишься –
Своей бедами окучишься.
* * *
Некрашеные гроба доски.
Лежит в гробу червей обед.
А серый полдень — ополоски,
И никого за гробом нет.
Черна открытая могила —
Открыта в неизвестность дверь.
Неодолима смерти сила —
Покорны человек и зверь.
Зимой метели здесь завоют,
Весною зажурчит вода...
Того, кого сейчас зароют,
Уже не вспомнят никогда.
* * *
Дали туманят.
Бледная синь.
Вновь басурмане
Здесь на Руси.
Гибнут деревни
Стрелы в груди.
Алчность не дремлет,
Волком глядит:
Злость свою вылить,
Вылакать кровь...
Только за пылью
Рати врагов.
* * *
Имел весьма солидный вес.
С ним в книгу Гиннеса залез.
Но с весом вскоре он расстался,
А в книге Гиннеса остался.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.