Читаю Притчи... истина в каждом слове Твоём…
Кажется, она обращена только к миру моей души!
Останемся сегодня наедине, надолго, вдвоём…
Ты прошепчешь: читай, пожалуйста, и не спеши…
Слово Твоё - прозрачный, чистый, глубинный родник…
Пей сейчас и не бойся «экологических» загрязнений!
И вижу, как к источнику жадно губами приник…
Тот, у кого об одном - с десяток имеется мнений.
Каждый когда-то придёт к роднику утолить свою жажду,
Приведёт уставших коней на живительный водопой…
Если захочет стать настоящим и мудрым, однажды
Истину обретёт, Свободу, и Великий Вселенский покой…
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
