Життєвий плин

Життєвий плин марнот нікчемних,
Що в сутності своїй несуть тугу,
В бентежній поспілі привів мене до втоми,
Навіщо і куди я так спішу?

Летить невпинно час. І б’є ключем тривоги:
“Хутчій, не зволікай, іди!” а як іти?
Де впевненність знання дороги?
Невже іду, аби лиш йти?

За кроком крок у ритмі звички
І швидкий темп. Шукаю всюди й все.
Натомість радості – скорбота серця.
Натомість миру – бідкання душі.

Обтяжена неспокоєм вона,
Занепокоєна невіданням дороги,
Втомилась у надмірі поривань,
У суті – поривань тривожних.

Час зупинитись і прийти у себе
Змінитися до глибини душі,
І в чистоті бажань споглянути у небо,
Де святість Божа – втілення мети.

Безкрая синь простору пролягла
Милує око славна височінь.
Чаруєш ти мене і кличеш: “Без вагань
Готуйся до підхоплення у Рідний Дім!”

О, Батьківська країно, рідна сторона,
Я прагну з серцем мудрим увійти до Тебе,
В Тобі – любові,миру, святості сповна,
“Вся Богу слава!” – у житті твоєму кредо

у злеті погляду торкаюсь небосхилу,
вдивляюсь зором в світлу дивину,
Спокоє неба, я до тебе серцем лину,
Полониш все моє єство, шліфуючи мету.

Жива надія нівелює втому
В тобі, Христос і сила є і міць.
Твоє життя – зразок любові,
Якщо люблю – знання шляху подасть Отець.

Якщо люблю – то хоч впаду я, встану.
У час скорботи спокій Ти зішлеш
Навчи ж довіритись Тобі у всьому,
Довіритись в земнім шляху, аж доки Ти прийдеш. Амінь.

Юлія Мельничук

Життєвий плинПоэзия

Життєвий плин
Поэзия