Илюшка стоял на берегу озера и бросал камешки в воду.
Бульк, - раздавался звук и по воде расходились круги. Иногда у Илюшки получалось так кинуть камешек, что он, проскользив по воде, тревожил водную гладь, и она возмущалась множеством кругов.
Как - будто ее разбудили, - мальчик задумчиво наблюдал за кругами.
Был виден другой берег озера, где стеной стоял сосновый лес. Они с дедом не раз доплывали туда. Одному Илюшке не разрешалось плавать так далеко.
Вдруг на его плечо легла чья - то рука. Мальчик слегка вздрогнул от неожиданности и обернулся:
- Деда, - расплылся он в широкой улыбке. – Ты так тихо подошел, я даже не слышал.
- Я давно наблюдаю за тобой, сам призадумался, - ответил дед, погладив внука по волосам. - Молодость вспомнил свою. Я тоже любил бросать камешки в воду и наблюдать за кругами. Частенько приходил на берег озера и размышлял о жизни. Мечтал о будущем. Быстро время бежит. Понимаешь, что оно ценно, только когда седеют виски. Знаешь, сколько дел я бы еще сделал, будь у меня твои годы?!
А может так надо, - говорил дальше дед, - может, дети и внуки продолжают то, что ты начал. Только глубже.
Пожалуй, стоит искупаться, - предложил он.
Они разделись и со всего размаха прыгнули в воду. Глубина начиналась почти у самого берега. Прохладный шелк воды обжег их тела и прикоснулся к душе.
- Ууу-х! Давай наперегонки, - крикнул дед внуку, подзадоривая его.
Илюшка знал, что дед не будет подыгрывать ему и надо плыть по-настоящему. Соревнования начались. Дед плыл широко, размашисто, оставляя позади себя облако брызг. На какое- то мгновение Илюшка залюбовался дедом, и теплая волна необыкновенного чувства любви и гордости за деда накрыла его. Вынырнув из нее, он увидел, что безнадежно отстал. Догонять было бесполезно. Ничуть не смутившись, он медленно поплыл вперед.
- Что - то ты сегодня задумчивый? - подплывая, спросил дед внука, - что надумал?
- Я вчера радугу видел. На пол неба. Такая яркая, глаз не оторвать. Красивая. Это же напоминание о Завете Бога с человеком, так ведь? – и, не дожидаясь ответа, продолжил, - Значит, Бог мне хотел напомнить об этом, зачем - то. Вот думаю.
- Давай к берегу, там поговорим, - предложил дед.
Они поплыли к берегу. Затем расположились на песке под солнцем и какое-то время молчали. Каждый думал о своем. Только один вспоминал о прожитом и верности Бога. Все было. И боль и радость. А другой думал о том, что его ждет в будущем. Что приготовил Бог в его жизни.
Так они сидели, прижавшись спинами друг к другу и молчали. Между ними был Бог.
Обсохнув, дед с внуком оделись, так и не проронив ни слова. Солнце клонилось к закату, и на глади озера появилась багряно-золотая дорожка. Они молча пошли по тропинке через сосновый лес к дачному поселку. Особенная и торжественная тишина сопровождала их. Даже птицы затихли.
– Все творение рук Его, - заговорил первым дед, - ты видишь, какая красота!
Он вложил всю Свою любовь в дела Свои. Для нас. Пронеси это по жизни. Это, как радуга, будет напоминать тебе о Его любви. Ты всегда можешь черпать в этом силу. Помни о Его любви. Он доказал ее еще раз, когда пошел на Голгофу. Помни, внук. Живи так, чтобы твои дела и слова, как круги по воде расходились и достигали своей любовью и добром ближнего.
Илюшка слушал деда всем своим существом, и каждое слово звучало эхом в его душе. Он представил себе, как слово «любовь» расходится круг за кругом, как на воде, и касается каждого, кто попадает в эти круги. Потом он представил слово «доброта» кругами на воде.
- Да, - отвечая Илюшкиным мыслям, сказал дед - и слова и дела расходятся....- помолчав, он добавил, - кругами жизни.
Это надо понять в начале.
Рука деда легла на плечо внука.
Бог всегда рядом, - подумал Илюшка. – Иногда Он кладет Свою руку на плечо, или показывает радугу, чтобы не забыли.
Наталия Минаева,
Рига, Латвия
"Он ввел меня в дом пира, и знамя Его надо мною - любовь". Песня Песней 2:4
Любовь Моя - поэзия души...и это все о Нем
Прочитано 6078 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
мне очень понравился Ваш рассказ. Комментарий автора: Спасибо Вам.
Юрий Вилюгов
2008-05-20 07:52:54
Наверно мы - христане не должны расхваливать писателей и поэтов. А посему, слава Господу за талант, которым Он вас наделил! Спасибо, получил большое удовольствие от рассказа. Комментарий автора: аха ))не должны. Слава нашему Господу любимому! А спасибо Вам ))
Марина Т.
2008-05-26 11:53:12
Как всегда глубоко и мудро:) Комментарий автора: aха )) спасибо, Марина, думаю, живости диалога не мешало бы
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.