Я йшла довгою дорогою життя. Навколо мене квіти змінювались снігом, сніг – квітами. Велетні-будинки затуляли своїми холодними плитами тепле сонечко. Птахи перелітали з місця на місце та весело цвірінькали.
Попереду ще довгі роки і одна дорога. Я повільно йшла вперед та побачила маленький дороговказ. Здивувалась, бо бачила лише одну дорогу. Навіщо дороговказ? Мене вразили назви вулиць, що були написані на ньому: любов, милість та... смерть.
Всі люди навіть не дивились на маленький дороговказ і впевнено крокували по вулиць смерті. У мене серце виривалося з грудей. Я, здається, щось намагалась кричати: „Куди ви? Хіба не бачите, що кінець цієї дороги – смерть?”. Та на мене ніхто не звертав уваги.
Я пішла за людьми розгублена, бо не бачила іншого шляху. Та через декілька кроків побачила ще один дороговказ. Він був такий, як попередній. А попереду ще, ще... Ті, хто зупинявся біля них, чомусь зникали з цієї дороги. Я підійшла ближче і лише тоді помітила, що дороговказ цей – хрест із білого дерева. Червоним на ньому були написані назви двох вулиць: любов, милість.
Куди ж йти? Де ці вулиці? Я дивилась навкруги. Густий туман затуляв мені очі. Я впала на коліна і закричала: „Боже, я не хочу помирати! Я хочу жити! Чуєш?”
Без надії я підвелась і вже хотіла йти далі страшною вулицею смерті. Та побачила дві інші дороги. Вони були осяяні світлом, до якого тягнулось моє серце. Я пішла на це світло і зустріла справжню любов, знайшла милість.
Наталья Новикова,
Горловка, Украина
Привет всем! Я студентка литературного факультера Луганского университета. Работаю журналистом во всеукраинской газете "Разговор", служу детям-сиротам и люблю Христа. e-mail автора:bigmirjc@mail.ru
Прочитано 11175 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : По вере вашей да будет вам - Николай Николаевич Дорогой Господь!
Это я сегодня понимаю, что Ты хранил меня всегда. Ты не дал мне умереть при рождении. Ты не дал мне утонуть, когда я тонул. Ты не дал мне умереть, когда я сам этого хотел. Ты хранил меня даже тогда, когда казалось, хранить меня не за что. Ты давал мне силы тогда, когда жизнь казалась ненужной и бесполезной. Ты хранил меня, как «зеницу ока». Ты спасал меня от выбросов и завалов в шахте. Ты хранил меня от тюрьмы и нищенской сумы. Ты был моим Отцом давно, но я не признавал Тебя. Ты стучался в мое сердце, но я был как глухонемой. Ты окутывал меня своей любовью, но я не понимал ее. Когда не стало моих родителей, Ты заменил их. Ты и сегодня все Тот же любящий Отец, Который ждет Своих блудных сыновей и плачет, когда они умирают без покаяния.
