Когда тебя настигнет длань судьбы -
Ты упадёшь лицом в свои же козни
И даже в мыслях нет:"Подняться бы"
Пред ликом, сколь прекрасным - столь и грозным.
Прислушайся - услышишь шелест крыл
То ангел божий с грустными глазами
Какие ты давно б себе открыл
Коль чаще бы общался с образАми.
"Не бойся" - скажет: "Милый, ты прощён.
Тем, кто превыше всех на этом свете,
Кто скрыт под голубым небес плащом,
Пред кем, в конце-концов, мы все ответим.
Проблема в том - простишь ли сам себя
Ведь самый страшный суд в тебе таится
Как сможешь, свою душу не любя
В своей любви ты ближнему открыться?"
Нет сил, но встану через "не хочу"
Пред многими в долгу я неоплатном
И, может быть, прощенье получу
Крылом к крылу, встав с воинством пернатым.
Прочитано 5295 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 3,33
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
